Узагальнення Барського районного суду про справи розглянуті за 2010-2014 років за ст..ст. 384, 385, 387 КК України (завідомо неправдиве показання, відмова від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених обов’язків, роз

Узагальнення Барського районного суду про справи розглянуті  за 2010-2014 років за ст..ст. 384, 385, 387 КК України (завідомо  неправдиве показання, відмова від  давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених обов’язків, розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування).

Завідомо неправдиве показання свідка чи потерпілого або завідомо неправдивий висновок експерта під час провадження дізнання, досудового слідства або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України або в суді, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках,— караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів,— караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
Об’єктом злочину є правосуддя у частині забезпечення процесуального порядку отримання доказів у кримінальній справі.
     Об’єктивна сторона злочину полягає у: 1) завідомо неправдивому показанні свідка чи потерпілого; 2) завідомо неправдивому висновку експерта; 3) завідомо неправильному перекладі.
     Обов’язковими ознаками об’єктивної сторони злочину є обстановка і час його вчинення.
      Показання — це відомості про факти, які підлягають встановленню у кримінальній чи цивільній справі і мають важливе значення для правильного вирішення справи. Неправдивими є показання, в яких повністю або частково перекручені факти, що мають значення для правильного вирішення справи. Завідомо неправдиві показання утворюють склад цього злочину, якщо вони дані уповноваженій на те особі, у встановленому законом порядку і належним чином процесуальне оформлені.
Висновок експерта — це документ, складений в результаті дослідження експертом, якому в передбаченому процесуальним законодавством порядку було доручено провести експертизу і дати відповіді на поставлені перед ним запитання. Неправдивим є висновок експерта, в якому неправильно викладені або перекручені факти чи зроблена завідомо неправильна їх оцінка.
      Неправильний переклад полягає у перекрученні змісту усного чи письмового мовлення при перекладі з однієї мови на іншу документів, показань, промов, реплік учасників процесу. Неправильний переклад матиме місце і при замовчуванні перекладачем при здійсненні перекладу важливих фактичних обставин справи.
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення зазначених дій.
 Суб’єкт злочину спеціальний. Ним може бути осудна особа, яка до вчинення злочину досягла 16-річного віку і дає показання як свідок чи потерпілий у справі, призначена експертом або залучена як перекладач. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

    Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов’язків у суді або під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого проваджен­ня, розслідування тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України - караються штрафом від п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

             Не підлягає кримінальній відповідальності особа за відмову давати пока­зання під час провадження досудового розслідування або в суді щодо себе, а також членів її сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

(Стаття 385 в редакції законів України № 2456-ІУ від 3 березня 2005р., № 890-УІ від 15 січня 2009р., № 4652-УІ від 13 квітня 2012р.)

             Об’єктивна сторона злочину за ч. 1 ст. 385 КК виявляється в бездіяльності, що являє собою відмову (ухилення): а) свідка - від давання показань; б) експерта - від виконання обов’язків щодо надання висновку; в) перекладача - від виконання обов’язків щодо здійснення перекладу.

За частиною 1 ст. 385 КК карається злочин із формальним складом, який визна­ється закінченим із моменту вчинення хоча б одного із зазначених діянь.

             Під відмовою від виконання дій (обов’язків), зазначених у ч. 1 ст. 385 КК, слід розуміти ухилення особи, викликаної як свідок, призначеної експертом або перекла­дачем, від виконання покладеного на неї процесуального обов’язку давати показання (п. 2 ч. 2 ст. 66 КПК), здійснювати експертне дослідження (п. 1 ч. 5 ст. 69 КПК) і на­дати висновок (ст. 101 КПК) чи здійснити переклад (п. 3 ч. 3 ст. 68 КПК) за відсутнос­ті поважних причин, які перешкоджали б виконанню цього обов’язку.

             Відмова від виконання дій (обов’язків), зазначених у ч. 1 ст. 385 КК, може по­лягати у: а) відкритій, ясно вираженій та категоричній заяві винного (в усній чи пись­мовій формі) про своє небажання давати показання, проводити експертне досліджен­ня або здійснювати переклад у цілому чи в якійсь частині; б) неправдивій заяві про відсутність поінформованості за справою або про неможливість здійснити експерти­зу чи переклад; в) замовчуванні окремих фактів та обставин у показаннях, експертно­му висновку чи перекладі.

             Злочин може бути вчинений лише шляхом пасивної поведінки - бездіяльності, бо для його об’єктивної сторони необхідно, щоб свідок, експерт чи перекладач відмо­вилися від виконання покладених на них обов’язків, тобто ухилилися від вчинення тих дій, які вони повинні були і мали можливість здійснити, що виявляється в повному чи частковому замовчуванні фактів та обставин у показаннях, висновку чи перекладі. Тому неправдива заява про відсутність поінформованості за справою або про неможливість здійснити експертизу чи переклад, а також замовчування окремих фактів та обставин кваліфікуються саме за ст. 385 КК, а не за ст. 384 КК, бо в цих випадках відсутні які-не- будь дії і особа лише замовчує відомі їй факти та обставини, що є способом відмови (ухилення) від виконання обов’язків (див. коментар до ст. 384 КК).

            Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є певна обстановка, бо відмова від виконання обов’язків, зазначених у ч. 1 ст. 385 КК, має бути вчинена під час досудового розслідування, судового або виконавчого провадження, а також при здійсненні розслідування тимчасовою слідчою комісією ВРУ (ст. 89 Конституції України).

            Відповідальність за ч. 1 ст. 385 КК можлива лише за умови, якщо осіб, зазна­чених у цій нормі, у встановленому законом процесуальному порядку (розписка, присяга) було попереджено про кримінальну відповідальність за відмову від показань (статті 67, 224 КПК, 50 ЦПК, 141 КАС), експертного висновку (статті 70 КПК, 53 ЦПК, 133 КАС) чи перекладу (статті 68 КПК, 55 цПк, 125 КАС). Наявність такого попере­дження та його належне процесуальне оформлення є, з одного боку, обов’язковою умовою відповідальності за ч. 1 ст. 385 КК, а з іншого - відмежовує цей злочин від ухилення від явки (нез’явлення) до органів досудового розслідування чи до суду, яке тягне за собою лише адміністративну відповідальність (статті 1853, 1854 КУпАП).

            Для відповідальності за ч. 1 ст. 385 КК необхідно встановити відсутність на боці суб’єкта злочину поважних причин (наприклад, хвороба, недостатність матеріалів, наданих для висновку, незнання мови тощо), які перешкоджали б і тим самим виклю­чали реальну можливість виконання ним покладених на нього обов’язків свідка, екс­перта чи перекладача. До таких причин належать і різні форми примушування особи до відмови від виконання її обов’язків, застосування якого виключає відповідальність за ч. 1 ст. 385 КК за наявності підстав, передбачених у статтях 39-41 КК.

            Суб’єктивна сторона злочину - лише прямий умисел, бо особа усвідомлює, що без поважних причин ухиляється від виконання покладених на неї обов’язків свідка, експерта чи перекладача і бажає цього. Мотиви та мета можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.

            Якщо діяння, зазначене в ч. 1 ст. 385 КК, вчиняється з метою приховування зло­чину, раніше вчиненого членом сім ’ї, близьким родичем або самою особою, яка від­мовляється давати показання, надати висновок чи зробити переклад, вчинене на під­ставі ч. 2 ст. 385 та ч. 2 ст. 396 КК не містить ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 385 КК (див. коментар до ст. 396 КК). Якщо така відмова здійснюється з метою приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину, вчиненого іншою особою, скоє­не слід кваліфікувати лише за ч. 1 ст. 385 КК, бо приховування злочину (ч. 1 ст. 396 КК) може бути вчинене лише шляхом активних дій (див. коментар до ст. 396 КК).

            Суб’єкт злочину спеціальний - свідок, експерт чи перекладач, які у встанов­леному законом порядку попереджені про відповідальність за ухилення (відмову) від виконання покладених на них обов’язків. Потерпілий, спеціаліст, підозрюваний, об­винувачений, підсудний, цивільний позивач та відповідач за відмову від давання по­казань кримінальної відповідальності не несуть.

            У частині 2 ст. 385 КК конкретизуються приписи ч. 1 ст. 63 Конституції Укра­їни, у яких встановлено, що не підлягає кримінальній відповідальності особа за відмову давати показання під час провадження досудового розслідування або в суді щодо себе, а також членів її сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом (п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК, ст. 3 СК).Проте при застосуванні ч. 2 ст. 385 КК слід ураховувати таке: якщо особа добро­вільно заявляє про свій намір давати показання щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів і ця заява оформлюється в належному процесуальному порядку, то давання в подальшому завідомо неправдивих показань або відмова від їх давання може зумо­вити відповідальність за ст. 384 або ч. 1 ст. 385 КК.

Розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка про­вадила дізнання чи досудове слідство, даних досудового слідства чи дізнання особою, попередженою в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані, — карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років. 2. Розголошення даних досудового слідства або дізнання, вчинене суд­дею, прокурором, слідчим, працівником органу дізнання, оперативно-розшукового органу незалежно від того, чи приймала ця особа безпосеред­ньо участь у досудовому слідстві чи дізнанні, якщо розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність, — карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 

      Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він пере­шкоджає своєчасному виявленню, розкриттю та припиненню злочинів, ускладнює діяльність органів слідства та суду щодо всебічного, повного й об'єктивного розслідування та розгляду кримінальних справ, а також пося­гає на честь та гідність осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.

Предметом злочину є дані дізнання чи досудового слідства, тобто такі відомості, які: а) стосуються обставин розслідуваного злочину, підозрюваних чи обвинувачених у ньому осіб та інших доказів у кримінальній справі; б) отримані в ході здійснення дізнання чи досудового слідства; в) закріплені або підлягають закріпленню в матеріалах кримінальної справи у встановле­ному законом процесуальному порядку; г) не підлягають оголошенню без спеціального на те дозволу з боку уповноважених на це осіб.

За частиною 2 ст. 387 КК предметом злочину є не будь-які дані дізнан­ня чи досудового слідства, а лише ті з них, що ганьблять людину, принижу­ють її честь та гідність. До них належать відомості про обставини та факти, які особа бажає зберегти в таємниці і розголошення яких свідчить про непо­рядну поведінку, торкається почуття самоповаги, підриває її авторитет, репу­тацію, компрометує в очах оточуючих її осіб тощо. Якщо службова особа, за­значена у ч. 2 ст. 387 КК, розголошує інші дані дізнання чи досудового слідства (ті, що не ганьблять людину та не принижують її честь та гідність), її дії слід розглядати як дисциплінарний проступок, а за наявністю необхідних умов — кваліфікувати за ст. 364 КК (див. п. 7 коментарю до ст. 387 КК).

Склад злочину, передбаченого ст. 387 КК, є формальним і з об'єктив­ної сторони може бути вчинений тільки шляхом дії, яка є порушенням по­кладеного на особу правового обов'язку і полягає в розголошенні будь-яким способом (безпосередньо, по телефону, у листі, засобах масової інформації тощо) даних дізнання чи досудового слідства без дозволу, всупереч забороні або в неналежному обсязі та доведенні таких даних до відома хоча б однієї особи, яка не має права на ознайомлення з ними.

Злочин визнається закінченим з того моменту, коли дані дізнання .чи до­судового слідства, щодо яких є заборона на їх розголошення, стали надбан­ням будь-якої особи, яка не має права на ознайомлення з ними. Такими осо­бами можуть бути як ті, хто бере участь у справі (наприклад, інші свідки), так і сторонні особи, які не мають відношення до справи.

Згідно зі ст. 121 КПК дані досудового слідства можна розголосити ли­ше з дозволу слідчого або прокурора і тільки у тому обсязі, в якому вони вважають можливим. У необхідних випадках слід зробити попередження про обов'язок не розголошувати (про заборону оголошувати) ці дані. Тому обов'язковою умовою відповідальності за ч. 1 ст. 387 КК є наявність спеціального попередження про заборону розголошувати (обов'язок не розголошувати) дані дізнання чи досудового слідства, яке висловлюється особі офіційно та оформляється у встановленому законом процесуальному поряд­ку. Попередження може стосуватися всіх даних, певної їх частини або окре­мих відомостей чи фактів і може бути здійснене на будь-якій стадії розслідування. Відсутність такого попередження виключає відповідальність за ч. 1 ст. 387 КК, оскільки не породжує правового обов'язку особи утриму­ватися від розголошення цих даних. Відповідальність за ч. 1 ст. 387 КК ви­ключається й у тому випадку, якщо дозвіл оголошувати ці дані був відсутній, однак офіційне попередження про заборону на їх розголошення • не було оформлене у встановленому законом порядку.

Суб'єктивна сторона злочину полягає тільки в прямому умислі, оскільки винний усвідомлює, що, незважаючи на існуючу заборону і зроб­лене про це попередження, він розголошує дані слідства чи дізнання та ба­жає цього. Мотиви та мета такого розголошення можуть бути різними. При вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 387 КК, винний також усвідомлює, що розголошені ним відомості ганьблять людину, принижують її честь та гідність і, розголошуючи їх, він порушує свій службовий обов'язок. Розго­лошення даних дізнання чи досудового слідства з необережності (напри­клад, внаслідок порушення правил збереження документів чи їх втрати) ви­ключає відповідальність за ст. 387 КК.

Суб'єкт злочину — спеціальний. За частиною 1 ст. 387 КК ним можуть бути дві категорії осіб: а) такі учасники процесу, як свідок, потерпілий, цивільний позивач та відповідач, захисник, експерт, спеціаліст, перекладач, понятий (статті 32, 121, 127 КПК); б) інші особи, які були присутні під час провадження слідчих дій (законний представник, педагог, лікар, секретар, особа, що бере участь в упізнанні, яка знаходиться в оточенні при огляді то­що).

За період 2010- 2014 роки у провадженні  Барського районного суду  Вінницької області перебувало два провадження  за ч.1 ст. 384 КК України - завідомо  неправдиве показання.

1-53/2011 Кримінальне провадження по обвинуваченню  Ковтун Людмили Юріївни у вчиненні злочину передбаченому ст.384 ч. 1 КК України. Підсудна Ковтун Л.Ю., в судовому засіданні звернулась до суду з клопотанням, в якому просить звільнити її від кримінальної відповідальності, оскільки вона повністю визнає свою вину і глибоко розкаюється у скоєному.

        Суд вважає, що клопотання слід задовольнити, оскільки підсудна обвинувачуються  у вчиненні злочину невеликої тяжкості, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні неповнолітніх дітей, повністю визнала свою вину, щиро розкаюється у скоєному, сприяла розкриттю злочину.  А тому суд, керуючись ст. 71, 72, 248 КПК України та ст.45 КК України.   Справу  про  обвинувачення  Ковтун Людмили Юріївни за ст.384 ч.1КК України закрити..

201/2096/12 результатом розгляд стало винесення вироку за яким суд визнав винною Підгорняк Ольгу Володимирівну  і обрав їй покарання у вигляді штрафу в суму 510 грн.

В.о голови  Барського районного суду

Вінницької області                                                                                   В.М. Хитрук

БАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

23000, м.Бар вул. Соборна, 2; тел./факс 2-20-70; e-mail: inbox@brs.vn.court.gov.ua

___________2015 вих №__________

на №_2175/1-11/2015 від. 12.08.2015

                                                                             Судді Апеляційного                                           

                                                                             суду Вінницької області

                                                                             Пасько Д.П.

На Ваш лист   №_2175/1-11/2015 від. 12.08.2015   Барський районний суд Вінницької області надсилає Вам два провадження розглянуті  за 2010-2014 років за ст.ст. 384, 385, 387 КК України (завідомо  неправдиве показання, відмова від  давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених обов’язків, розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування).

Додаток:  провадження  1-53/11

                                         201/2096/12  (1/201/100/12)

В.о голови  Барського районного суду

Вінницької області                                                                             В.М. Хитрук

Виконавець:  Войтович В.С.