Узагальнення судової практики розгляду Барським районним судом Вінницької області справ, пов'язаних із позбавленням батьківських прав

Узагальнення судової практики розгляду Барським районним
судом Вінницької області справ, пов'язаних із
позбавленням батьківських прав
 за 2024 рік

У Принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Відповідно до статті третьої Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною Постановою ВР № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов'язки стосовно дитини. Це захід відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.

Позбавлення батьківських прав можливе виключно на підставі рішення суду.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (пункт 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов’язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо. Для встановлення таких обставин суд ретельно перевіряє докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, обов’язково з’ясовує позицію та обґрунтування відповідача.

Таким чином, позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявились безрезультатними.

Статистику розгляду справ про позбавлення батьківських прав можна прослідкувати у таблиці.

Проаналізувавши дані таблиці, можна зробити висновок, що кількість розглянутих справ даної категорії збільшилась на п'ятнадцять справ.

Статтею 165 СК визначено перелік осіб, які мають право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав. Такими особами є один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14 років. У практиці суду не було випадків розгляду справ за позовами осіб, які відповідно до закону не наділені правом такого звернення. 

Так, у цивільній справі 125/664/24 (головуюча суддя Питель О.В.) позивач звернулася до Барського районного суду Вінницької області з позовом про позбавлення батьківських прав. На обґрунтування позовних вимог вказала, що від спільного шлюбу у них з відповідачем народився син, який від народження проживає з матір`ю та бабусею у будинку, що належить бабусі, яка у свою чергу допомагає з вихованням та фінансово підтримує доньку та онука. 06.12.2023 вони з відповідачем розірвали шлюб. Відповідач засуджений до довічного позбавлення волі та відбуває покарання у ДУ «Вінницька установа виконання покарань № 1» середнього рівня безпеки, що не передбачає працевлаштування засудженого, з сином, з часу взяття його під варту - 15.05.2019, він жодного разу не бачився, ніякої участі у вихованні дитини не приймає, здоров`ям сина не цікавиться, не піклується про його фізичний, духовний та моральний розвиток. З 15.05.2019 відповідач знаходився під вартою та з чотирьох місяців сина взагалі не приймає ніякої участі у його житті. Це негативно впливає на психологічний стан дитини, його поведінку, оскільки відсутність з боку відповідача спілкування, уваги та турботи, інтересу до внутрішнього світу сина, його захоплень не сприяють його нормальному самоусвідомленню та духовному розвитку. Так як дитина є малолітньою, та не може критично оцінити ситуацію, приймати рішення та не знає і не пам`ятає взагалі свого батька, мати не хоче розповідати про батька та де і чому він там знаходиться, щоб не завдати синові психологічної травми. Відповідач не виконує покладених законом обов`язків, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, або будь-якої іншої участі у вихованні сина. Усі питання щодо виховання сина вирішує позивач самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному утриманні позивача, тобто його матері і бабусі. На підставі викладеного, позивач просить позбавити відповідача батьківських прав відносно сина.

Згідно з міжнародними та національними правовими нормами до прав дитини належить, зокрема, право на врахування її думки щодо питань, які стосуються її життя. Зокрема, відповідно до положень ч. 1 ст. 12 Конвенції ООН від 20 листопада 1989 року "Про права дитини", ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. У вітчизняному законодавстві теж закріплено відповідні положення: зокрема, згідно з положеннями ст. 171 Сімейного кодексу України думка дитини має бути врахована при вирішенні питань, що стосуються її життя. З цією метою дітям надавалася можливість Барським районним судом Вінницької області бути заслуханими в ході судового розгляду, що стосувався їх, безпосередньо або через представника чи відповідний орган.

У цивільній справі 125/2378/23 (головуюча суддя Питель О.В.) Орган опіки та піклування Барської міської ради звернувся в суд з позовом до про позбавлення батьківських прав.

На обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідач є матір`ю дітей, реєстрація їх народження проведена на підставі ст. 135 СК України. Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 27.05.2014, малолітніх дітей відібрано від відповідача без позбавлення її батьківських прав, та передано дітей Органу опіки та піклування Барської райдержадміністрації Вінницької області для вирішення питання подальшого влаштування дітей. Підставою відібрання дітей у матері стало вчинення фізичного насильства та жорстокого поводження із малолітньою дитиною , а також ухилення матері від виконання своїх обов`язків з виховання дітей. 10.06.2014 розпорядженням Барської райдержадміністрації Вінницької області № 141 малолітнім дітям відповідачки надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування. 11.07.2014 розпорядженням Барської райдержадміністрації Вінницької області № 182, встановлено опіку над дітьми та призначено опікуна. З того часу діти проживають за вказаною вище адресою у родині тітки. Діти проживають у належних санітарно-гігієнічних умовах, забезпечені усім необхідним для проживання, розвитку та виховання.

Зі слів законного представника дітей відповідач у 2014 році декілька разів відвідувала дітей, однак з 2015 року матір дітей не шукає зустрічі з ними, не телефонує, не цікавиться їхнім станом здоров`я, успіхами у навчанні, не надає жодної матеріальної допомоги. Із співбесіди з неповнолітньою дитиною встановлено, що вона не спілкується з матір`ю, не бажає зустрічатися з нею. Дівчина стверджує, що її матір телефонувала їй декілька разів, будучи нетверезою, вона не знає коли у доньки день народження, жодного разу не вітала її та не дарувала подарунків. Дитина хоче і надалі проживати у родині опікуна, вона не бажає повертатися до матері та наполягає на позбавленні її батьківських прав. Малолітній з матір`ю також не спілкується, не пам`ятає, коли її востаннє бачив та хоче проживати у родині опікуна.

Згідно із ч. 4 ст. 19 СК при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь у справі органу опіки та піклування.

Барським районним судом Вінницької області постійно забезпечується участь у справі органу опіки та піклування при розгляді спорів щодо позбавлення батьківських прав.

Так, у цивільній справі 125/565/24 (головуючий суддя Хитрук В.М.) за позовом Органу опіки та піклування Барської міської ради про позбавлення батьківських прав стосовно неповнолітніх дітей, представник позивача просив суд позбавити батьківських прав відповідача щодо неповнолітнього та малолітніх дітей та передати їх Органу опіки та піклування Барської міської ради для вирішення питання про подальше влаштування.

У судовому засадні представник Органу опіки та піклування Барської міської ради позов підтримала повністю та наполягала на його задоволенні.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Барської міської ради Вінницької області у судовому засіданні позов підтримала повністю.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. 

Згідно рішення виконавчого комітету Барської міської ради від 31 січня 2024 року № 6 «Про затвердження висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 », вирішено надати висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача в інтересах її дітей

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.  

Так, у цивільній справі 125/1797/24 (головуючий суддя Хитрука В.М.) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, позов задоволено повністю.

Відповідача позбавлено батьківських прав стосовно її неповнолітніх дітей

Стягнуто, аліменти на утримання неповнолітніх дітей, у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.08.2024 та до досягнення старшою дитиною повноліття.

Консультант суду                                                                          Аліна ІВАНЕНКО