Узагальнення практики розгляду судом кримінальних проваджень та справ про адміністративні правопорушення за вчинення корупційних діянь за 2025 рік

27 серпня 2026, 14:54

Правові засади запобігання корупції визначено Законом України «Про запобігання корупції». Корупцією є використання особою наданих їй службових повноважень чи пов’язаних із ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи обіцянки (пропозиції) такої вигоди для себе чи інших осіб, а також відповідна обіцянка, пропозиція або надання неправомірної вигоди з метою схилити особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних із ними можливостей.

Перелік кримінальних правопорушень, які визнаються корупційними, наведено у примітці до статті 45 Кримінального кодексу України. До нього, за умов, визначених законом, належать кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, а також статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368–369-2 КК України. Кримінальні правопорушення, передбачені статтями 366-2 і 366-3 КК України, віднесено законом до кримінальних правопорушень, пов’язаних із корупцією.

Безпосереднім об’єктом корупційних кримінальних правопорушень є встановлений законом порядок здійснення службових повноважень, авторитет органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного та приватного права, а також суспільні відносини, що забезпечують доброчесність публічної служби. Об’єктивна сторона залежить від складу конкретного правопорушення і може полягати у зловживанні владою або службовим становищем, прийнятті чи наданні неправомірної вигоди, підкупі, незаконному використанні майна або інших активних діях чи бездіяльності.

Суб’єкт окремих корупційних кримінальних правопорушень є спеціальним: службова особа, особа, яка надає публічні послуги, або інша особа, прямо визначена відповідною нормою КК України. Водночас суб’єктом пропозиції, обіцянки чи надання неправомірної вигоди службовій особі за статтею 369 КК України може бути загальний суб’єкт кримінального правопорушення. Суб’єктивна сторона таких діянь, як правило, характеризується прямим умислом, а для частини складів обов’язковими є корисливий мотив або спеціальна мета.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, пов’язані з корупцією, передбачена главою 13-А Кодексу України про адміністративні правопорушення. До цієї категорії належать, зокрема, порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, обмежень щодо одержання подарунків, вимог фінансового контролю, вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, незаконне використання інформації, а також невжиття заходів щодо протидії корупції.

Стаття 172-6 КУпАП установлює відповідальність за порушення вимог фінансового контролю. Об’єктивна сторона може полягати у несвоєчасному без поважних причин поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, неповідомленні або несвоєчасному повідомленні про відкриття валютного рахунка чи про суттєві зміни у майновому стані, а також у поданні завідомо недостовірних відомостей у декларації в межах, за яких діяння не тягне кримінальної відповідальності. Суб’єктами є особи, визначені у примітці до цієї статті та Законі України «Про запобігання корупції».

Стаття 172-7 КУпАП передбачає відповідальність за неповідомлення у встановлених законом випадках і порядку про наявність реального конфлікту інтересів, а також за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Реальний конфлікт інтересів — це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи не вчинення дій під час виконання таких повноважень.

Згідно статистичних даних звіту щодо стану здійснення судочинства за 2025 рік Барським районним судом Вінницької області розглянуто 3 справи про кримінальні правопорушення, пов’язані із корупцією.

У 2025 році за частиною другою статті 366-2 КК України одну особу визнано винною у декларуванні завідомо недостовірних відомостей. Суд призначив основне покарання у виді штрафу в розмірі 76 500 грн із позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, строком на два роки. Крім того, з обвинуваченого стягнуто процесуальні витрати на залучення експертів у сумі 48 814,56 грн.

За частиною першою статті 369 КК України двох осіб визнано винними у пропозиції, обіцянці або наданні неправомірної вигоди службовій особі. Кожній особі призначено покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. Загальна сума основних покарань у виді штрафу становила 110 500 грн.

При винесенні даних вироків суд установлював фактичні обставини діяння, форму вини, статус суб’єкта та відповідність установлених обставин ознакам конкретного складу кримінального правопорушення. При призначенні покарання суд керувався статтями 50, 65–67 КК України, враховував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, обставини, що пом’якшують або обтяжують покарання, та дійшов висновку про можливість виправлення засуджених без ізоляції від суспільства.

Згідно статистичних даних звіту щодо стану здійснення судочинства за 2025 рік Барським районним судом Вінницької області розглянуто 11 справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією.

Дев’ятьох осіб притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням штрафів, а щодо двох осіб провадження закрито. Загальна сума накладених адміністративних штрафів становила 19 720 грн. Крім штрафів, з осіб, на яких накладено адміністративні стягнення, стягувався судовий збір у встановленому законом розмірі.

У справах за статтею 172-6 КУпАП предметом перевірки були своєчасність подання декларацій та наявність поважних причин порушення строку, належність особи до суб’єктів декларування, момент виникнення і виконання обов’язку, а також докази повідомлення особи про такий обов’язок. В одній справі особу звільнено від адміністративної відповідальності у зв’язку з малозначністю діяння із застосуванням усного зауваження, а провадження закрито. В іншій справі провадження закрито у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В інших розглянутих по суті справах цієї категорії накладено штрафи.

У справах за статтею 172-7 КУпАП суд з’ясовував наявність приватного інтересу, зміст і межі службових або представницьких повноважень особи, суперечність між ними, реальний вплив цієї суперечності на об’єктивність або неупередженість рішення чи дії, а також факт повідомлення або неповідомлення про конфлікт інтересів. В окремих провадженнях протоколи складалися за кількома епізодами — як за неповідомлення про реальний конфлікт інтересів, так і за вчинення дій або прийняття рішень у його умовах; такі матеріали об’єднувалися і стягнення визначалося відповідно до частини другої статті 36 КУпАП.

Доказами у справах цієї категорії були протоколи про адміністративні правопорушення, пояснення осіб, посадові інструкції, розпорядчі та кадрові документи, декларації й повідомлення з електронних реєстрів, договори, рішення органів місцевого самоврядування, документи щодо повноважень та підпорядкування, а також інші матеріали, що підтверджували або спростовували наявність обов’язкових ознак складу правопорушення. Суд оцінював докази в сукупності відповідно до статей 251 і 252 КУпАП, а при вирішенні справ виконував вимоги статей 245, 280 та 283 КУпАП.

Щодо якості оформлення матеріалів слід зазначити, що протокол має відповідати вимогам статті 256 КУпАП: містити дату і місце складення, відомості про особу, місце, час і суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність, дані свідків і потерпілих за їх наявності, пояснення особи та інші відомості, необхідні для вирішення справи. У матеріалах про порушення антикорупційних обмежень особливо важливо конкретно викладати приватний інтерес, повноваження особи, характер суперечності між ними, рішення чи дію, вчинену в умовах конфлікту інтересів, або зміст і строк невиконаного обов’язку фінансового контролю.

Недостатньо лише відтворити диспозицію статті закону. До протоколу необхідно долучати належні й допустимі докази кожної обов’язкової ознаки складу правопорушення, документи про статус суб’єкта, підтвердження ознайомлення особи з відповідними обов’язками, відомості про дату виявлення правопорушення та матеріали, що дають змогу перевірити строки притягнення до відповідальності. Неповнота або суперечливість таких відомостей унеможливлює всебічне, повне й об’єктивне з’ясування обставин справи та може бути підставою для її закриття.

При розгляді справ даної категорії убачається, що Барським районним судом Вінницької області у 2025 році забезпечувався диференційований підхід до кримінальних проваджень про корупційні кримінальні правопорушення та справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією. Суд перевіряв наявність усіх елементів складу правопорушення, оцінював належність, допустимість, достовірність і достатність доказів, ураховував конкретні обставини та дані про особу, а прийняті рішення містять мотиви визнання винуватості, застосування стягнення або закриття провадження.

З результатів розгляду даних справ вбачається, що судова практика цієї категорії загалом відповідає вимогам кримінального, кримінального процесуального та адміністративного законодавства. Основними напрямами практики у 2025 році були відповідальність за декларування недостовірної інформації, пропозицію чи надання неправомірної вигоди, порушення вимог фінансового контролю та недодержання правил запобігання і врегулювання реального конфлікту інтересів.

Консультант суду Ярослав МУДРИК