Узагальнення судової практики розгляду справ у суді про вчинення домашнього насильства за перше півріччя 2026 року

09 вересня 2026, 16:26

Правові та організаційні засади запобігання та протидії домашньому насильству визначено Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Відповідно до статті 1 цього Закону домашнє насильство — це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, колишнім чи теперішнім подружжям, іншими особами, які спільно проживають або проживали однією сім’єю, незалежно від спільності їх теперішнього проживання, а також погрози вчинення таких діянь.

Фізичне насильство включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень та інші правопорушення насильницького характеру. Адміністративна відповідальність за статтею 173-2 КУпАП настає за фізичне насильство, яке не спричинило тілесних ушкоджень, але внаслідок якого могла бути чи була завдана шкода фізичному здоров’ю постраждалої особи.

Психологічне насильство охоплює словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування та інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю.

Економічне насильство полягає в умисному позбавленні житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишенні без догляду чи піклування, перешкоджанні в отриманні необхідних послуг з лікування або реабілітації, забороні працювати чи навчатися, примушуванні до праці та інших правопорушеннях економічного характеру. Сексуальне насильство охоплює будь-які діяння сексуального характеру, вчинені без згоди повнолітньої особи або стосовно дитини незалежно від її згоди, а також примушування до акту сексуального характеру з третьою особою.

Адміністративну відповідальність установлено статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого, а так само за невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування.

Об’єктом цього адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав і свобод людини, її життя, здоров’я, честі та гідності, а також установленого порядку запобігання та протидії домашньому насильству. Додатковим безпосереднім об’єктом виступають фізичне і психічне здоров’я постраждалої особи та безпека сімейних і близьких відносин.

Об’єктивна сторона правопорушення виражається в умисній дії або бездіяльності фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок якої могла бути або була завдана шкода фізичному чи психічному здоров’ю потерпілого. Для правильної кваліфікації недостатньо самого факту сімейного конфлікту, сварки або вживання грубих слів: необхідно встановити характер насильницької поведінки, відносини між учасниками та реальну можливість або факт заподіяння передбаченої законом шкоди.

Суб’єктом правопорушення є фізична осудна особа, яка досягла шістнадцятирічного віку та перебуває або перебувала з постраждалою особою у відносинах, на які поширюється дія Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Суб’єктивна сторона характеризується умисною формою вини: особа усвідомлює насильницький характер своєї поведінки, передбачає можливість завдання шкоди та бажає або свідомо допускає такі наслідки.

Частина перша статті 173-2 КУпАП передбачає накладення штрафу, громадські роботи або адміністративний арешт. За повторне протягом року вчинення передбачених цією статтею діянь після накладення адміністративного стягнення закон установлює більш сувору відповідальність. При кваліфікації повторності необхідно перевіряти факт набрання попередньою постановою законної сили, дату виконання стягнення та дотримання річного строку.

Згідно статистичних даних звіту щодо стану здійснення судочинства за перше півріччя 2026 року Барським районним судом Вінницької областірозглянуто 70 справ про вчинення домашнього насильства за статтею 173-2 КУпАП. У 65 справах осіб визнано винними у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. У п’яти справах провадження закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Загальна сума штрафів, накладених за статтею 173-2 КУпАП по 65 справах, становила 43 180 грн. Крім штрафу, з осіб, на яких накладено адміністративне стягнення, стягувався судовий збір у визначеному законом розмірі, за винятком випадків звільнення від його сплати.

Переважна частина розглянутих справ стосувалася домашнього насильства психологічного характеру: словесних образ, нецензурної лайки, погроз, приниження та залякування щодо дружини, чоловіка, батьків, дітей або інших близьких осіб. У частині справ психологічне насильство поєднувалося з фізичними діями, які не спричинили тілесних ушкоджень. Окремі матеріали стосувалися повторного вчинення домашнього насильства протягом року.

При накладенні адміністративного стягнення суд відповідно до статті 33 КУпАП ураховував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, повторність поведінки та ставлення особи до вчиненого.

У випадках розгляду кількох взаємопов’язаних матеріалів щодо однієї особи суд застосовував положення частини другої статті 36 КУпАП.

Відповідно до статті 39-1 КУпАП під час накладення адміністративного стягнення за вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила таке правопорушення, на проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Програма для кривдників є комплексом заходів, спрямованих на зміну насильницької поведінки особи, формування неагресивної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до власних дій та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, а також на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов’язки жінок і чоловіків. Згідно зі статтею 28 зазначеного Закону суд може направити кривдника на проходження такої програми на строк від трьох місяців до одного року.

Направлення на програму для кривдників не є видом адміністративного стягнення та не замінює відповідальності за вчинене правопорушення. Це додатковий превентивний захід, доцільність якого визначається з урахуванням характеру насильницької поведінки, ризику її повторення, відомостей про особу кривдника, його ставлення до вчиненого та інших обставин справи. У постанові суду мають бути чітко зазначені рішення про направлення на програму та строк її проходження. Умисне ухилення від проходження програми особою, направленою судом, тягне відповідальність, установлену законом, і не звільняє від обов’язку пройти таку програму.

За результатами узагальнення розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-2 КУпАП, за перше півріччя 2026 року вбачається, що Барським районним судом Вінницької області ухвалювалися мотивовані постанови з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Водночас якість первинного документування домашнього насильства потребує особливої уваги, оскільки неповний опис наслідків психологічного насильства та відсутність доказів обов’язкових ознак складу правопорушення призводять до закриття провадження.

Консультант суду Ярослав МУДРИК