Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
|
Законодавче врегулювання порядку судового розгляду справ про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу здійснюється главою 11 розділу IV ЦПК України, зокрема ст. 283-286.
Главою 11 розділу IV ЦПК України встановлюються два види заяв, які може бути подано до суду у справах даної категорії: - про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу хворого на заразну форму туберкульозу, який ухиляється від лікування (ст. 283), – про продовження лікування.
Ст. 283 ЦПК України встановлює територіальну підсудність справ про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу осіб, хворих на заразну форму туберкульозу і які ухиляються від лікування. Відповідна заява може бути подана або до суду за місцезнаходженням протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим, або до суду за місцем виявлення такого хворого.
Розмежування підсудності справ здійснюється в залежності від змісту заяви, яка подається до суду представником протитуберкульозного закладу. Якщо в заяві йдеться про продовження лікування хворого, щодо якого раніше було прийнято рішення про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу, - заява подається за місцезнаходженням протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим. Якщо ж подання заяви було викладено тим, що у хворого було встановлено заразну форму туберкульозу, але він не звернувся до лікувальної установи, дана заява розглядається судом за місцям виявлення хворого на заразну форму туберкульозу. Оскільки хворі звертаються за наданням медичної допомоги до медичних закладів за місцем свого проживання.
Так в провадженні Барського районного суду Вінницької області за 2011р. розглянуто 3 справи за 2012р. - 9 справ, даної категорії.
Таблиця №1
Так, наприклад, до Барського районного суду надійшла заява КЗ «Барська обласна туберкульозна лікарня» про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу особи, посилаючись на те, що хворий на заразну форму туберкульозу перебував на лікуванні у Барській обласній туберкульозній лікарні, та 12.10.2011р. самовільно залишив стаціонар. Рішенням обласної лікарської консультативної комісії облтубдиспансеру від 21.10.2011р. хворий являється загрозою для суспільства та потребує госпіталізації до Барської туберкульозної лікарні строком на три місяці. За таких обставин, суд задовольнив заяву.
Також до Барського районного суду з заявою звернувся КЗ «Барська обласна туберкульозна лікарня» про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу особи, посилаючись на те, що хворий на заразну форму туберкульозу стаціонарно лікувався у Вінницькому ОТД з 06.09.2011р. по 13.12.2011року, потім неодноразово в Барській обласній туберкульозній лікарні. Під час лікування неодноразово порушував лікарняний режим, вживаючи алкоголь, самовільно залишаючи стаціонар. 12.09.2012року Барська обласна туберкульозна лікарня звернулась до суду з заявою з приводу примусової госпіталізації хворого. Та згідно рішення суду від 26.09.2012р. хворого було госпіталізовано, після чого він вкотре залишив стаціонар. Тому заявник просить повторного рішення. За даною заявою Барським районним судом було відмовлено у відкриті провадження, посилаючись на п. 2. ч. 2 ст. 122 ЦПК України відмова у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили рішення.
Спірними питаннями даної категорії є:
- відповідно до ст. 285 ч. 1 встановлення скороченого строку розгляду даної категорії справ – не пізніше 24 годин після відкриття провадження у справі. Зазначений строк, встановлений законодавцем з метою якнайшвидшого розгляду справи та прийняття рішення, адже особа, стосовно якої така справа розглядається, становить небезпеку для оточуючих. Але законодавцем не враховано можливість виникнення ускладнень при розгляді конкретної справи (наприклад, відсутність представника хворого, даної заяви у розгляді участь якого є обов’язковою відповідно ст. 285 ч. 2).
- частина 1 ст. 285 ЦПК України надає право особі право особистої участі у судовому засіданні. Винятком складає лише випадок, коли за даними протитуберкульозного закладу така особа становить загрозу розповсюдження хвороби. У главі 11 ЦПК України можна помітити певні суперечності у викладені змісту норм. З одного боку законодавець надає хворій особі можливість участі в судовому засіданні, з іншого боку, у главі 11 ЦПК України йдеться про примусову госпіталізацію хворого на заразну форму туберкульозу, який вже є джерелом інфекції для осіб, які контактують з ним, тобто він в будь-якому разі становить загрозу для оточуючих. Тому, закріплена норма про його обов’язкову участь у розгляді справи є дещо сумнівною.
- частина 2 ст. 284 ЦПК України встановлює строк для подання заяви про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу, який не може застосовуватись до заяви про продовження лікування, адже в статті чітко встановлено: з часу виявлення в особи загрозливої форми туберкульозу. Встановлення саме цього строку викликає певні зауваження, адже він є занадто малим для визнання дій хворого як ухилення. Позиція законодавства пояснюється важливістю забезпечити захист здоров’я інших громадян, але оперативність подання відповідної заяви (протягом 24-х годин з часу виявлення порушення хворим на заразну форму туберкульозу протиепідемічного режиму) можлива лише у тому випадку, коли хвора особа явно ухиляється від лікування. ЦПК не передбачає наслідки пропуску цього строку. Але, враховуючи те суспільне значення, яке має вирішення питання про примусове госпіталізацію до протитуберкульозного закладу, відповідна заява повинна прийматися судом до провадження незалежно від пропуску її подання.
Фактично до суду з заявами про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу звертаються представники протитуберкульозних закладів. При цьому, заінтересованими особами в заявах не завжди зазначаються особи, стосовно яких вирішується питання про госпіталізацію до протитуберкульозного закладу, не вказуються представники таких осіб, що суперечить ч. 2 ст. 285 ЦПК України, оскільки участь представника особи, стосовно якої вирішується питання про госпіталізацію у розгляді справи є обов’язковою. Але ЦПК України не визначає коло осіб, які можуть бути представниками хворого, тому треба доповнити закон відповідною нормою, за якою представником хворого можуть бути його близькі родичі або інші дієздатні особи за його дорученням. У разі відсутності або відмови близьких родичів хворого брати участь у розгляді справи, суддя повинен призначити представника через органи адвокатури.
Отже, недоліками у законодавчому врегулюванні даної категорії справ є: неврахування можливості виникнення ускладнень при розгляді конкретної справи; спірність питань щодо закріплення норм про обов’язкову участь представника особи, що може спричинити порушення строків розгляду справи.
ГОЛОВА БАРСЬКОГО
РАЙОННОГО СУДУ С.В. ПЕРЕВЕРЗЄВ
Виконавець: Сплавський В.В.
|
_03_03.png)
