Барський районний суд Вінницької області

00 0000, 00:00

У З А Г А Л Ь Н Е Н Я

судової практики Барського районного суду Вінницької області

з розгляду клопотань кожного виду заходу забезпечення кримінального

провадження окремо з моменту набрання чинності Кримінального процесуального

кодексу України

ПЛАН

Вступ

Правові підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Аналіз статистичних даних застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Практика розгляду клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження
Аналіз причин відмови у задоволенні клопотань про застосування заходів забезпечення та їх співвідношення з вимогами закону.
Аналіз змін, провадження та скасування заходів забезпечення кримінального провадження.
Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування в апеляційному порядку та практика їх розгляду.
Проблемні питання та шляхи їх вирішення.

Висновок

З 20 листпада 2012 року набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс України і на рівні міццевих судів загальної юрисдикції розпочав функціонувати інститут слідчого судді.

За змістом положень чинного КПК України, основним призначення слідчого судді є здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб,які приймають участь в кримінальному процесі, забезпечення законності і обгрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудових стадіях кримінального провадження.

До компитенції слідчого судді суду першої інстанції належить прийняття рішень про застосування заходів кримінально-процесуального примусу, проведення відкритих слідчих дій, що обмежують конституційні права людини, розгляд скарг на дії(бездіяльність) та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора.

З огляду на важливість процесуальної ролі слідчого судді на стадії досудового розслідування кримінального провадження, Барським районним судом Вінницької області вивчено та узагальнено практику застосування слідчими суддями окремих положень КПК

Отже, аналіз статистичних даних проводився,згідно статистичних даних у Барському районному суді щодо кількості клопотань слідчих, прокурора про застосування заходів забезпечення кримінального провадження станом на 8 серпня 2013 року, починоючи з 20 листопада 2012 року

Заходи забезпечення кримінального провадження.

Заходами забезпечення кримінального провадження є заходи процесуального примусу, які застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених КПК України, з метою досягнення дієвості цього провадження.

Процесуальна регламентація інституту заходів забезпечення кримінального провадження зосереджена в розділі другому КПК України.

Враховуючи нормативну визначеність особливостей застосування заходів забезпечення кримінального провадження за їх видовою ознакою, Які передбаченні ст. 131 КПК України.

Види заходів забезпечення кримінального провадження

- Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

2. Заходами забезпечення кримінального провадження є:

1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід;

2) накладення грошового стягнення;

3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом;

4) відсторонення від посади;

5) тимчасовий доступ до речей і документів;

6) тимчасове вилучення майна;

7) арешт майна;

8) затримання особи;

9) запобіжні заходи.

Тимчасовий доступ до речей і документів.

Відповідно до ст. 159 КПК тимчасовий доступ до речей і документів полягає наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити виїмку).

Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

В ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів, згідно вимог ст. 164 КПК України, має бути зазначено:

1) прізвище, ім’я та по батькові особи, якій надається право тимчасового доступу до речей і документів; 2) дата постановлення ухвали; 3) положення закону, на підставі якого постановлено ухвалу; 4) прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи або найменування юридичної особи, які мають надати тимчасовий доступ до речей і документів; 5) назва, опис, інші відомості, які дають можливість визначити речі і документи, до яких повинен бути наданий тимчасовий доступ; 6) розпорядження надати (забезпечити) тимчасовий доступ до речей і документів зазначеній в ухвалі особі та надати їй можливість вилучити зазначені речі і документи, якщо відповідне рішення було прийнято слідчим суддею, судом; 7) строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали; 8) положення закону, які передбачають наслідки невиконання ухвали слідчого судді, суду (ст. 166 КПК).

Арешт майна.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому порядку КПК України.

Метою застосування арешту є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому слід пам’ятати, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов’язана навести підстави, у зв’язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). В свою чергу слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов’язаний навести вказані підстави у рішенні.

Окрема увага слідчого судді повинна бути звернута на положення спеціальної норми, передбаченої ст. 174 КПК, якою регламентований порядок скасування арешту майна. Зокрема, в ч. 1 вказаної статті зазначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження – судом.

Тобто, це положення статті означає, що у випадку відсутності в судовому засіданні, під час розгляду, зокрема на стадії досудового розслідування, клопотання про накладення арешту на майно, вказаних в диспозиції ч. 1 ст. 174 КПК суб’єктів, останні мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна.

Практична реалізація зазначеної норми зумовлює необхідність роз’яснювати в резолютивній частині ухвали про накладення арешту на майно положення ч. 1 ст. 174 КПК.

Запобіжні заходи.

Запобіжні заходи – це заходи забезпечення кримінального провадження, застосування яких супроводжується обмеженням конституційних прав і свобод (свободи пересування та вільного вибору місця перебування) осіб, які підозрюються, обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень.

Обов’язок доводити визначені законом підстави і обставини, встановлення яких є імперативною вимогою для застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, покладено КПК України на сторону обвинувачення. При цьому, у випадку, якщо ці підстави і обставини не доведені стороною обвинувачення, слідчий суддя, суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу.

Приймаючи рішення, за результатами розгляду клопотання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, слідчий суддя зобов’язаний враховувати підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 і 178 КПК, та навести їх в мотивувальній частині ухвали. Також необхідно враховувати, врегульовані спеціальними нормами, особливості застосування того чи іншого запобіжного заходу, дотримуватись вимог щодо змісту ухвали, які нормативно закріплені в ст. 196 КПК.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу щодо неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого слід керувати не лише загальними нормами КПК України, а ще й враховувати особливості, передбачені главою 38 «Кримінальне провадження щодо неповнолітніх», зокрема вимоги ст. 492 КПК України.

Особливості застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Чинний кримінальний процесуальний закон визначає тримання під вартою як винятковий запобіжний захід, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу (ст. 183 КПК України).

При цьому, відповідно до ст. 194 КПК, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того, важатимиться особливістю при застосуванні до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є вимога ч. 3 ст. 183 КПК, відповідно до якої слідчий суддя, суд постановляючи ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених КПК.

Виняток з наведеного вище правила щодо обов’язкового визначення розміру застави, становить положення ч. 4 ст. 183 КПК. Зокрема, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов’язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Також, слід пам’ятати про вимоги ст. 197 КПК щодо строку дії ухвали про тримання під вартою, який не може перевищувати шістдесяти днів і обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Проведення слідчих дій за ухвалою слідчого судді.

Згідно статті 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.

При цьому, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що: 1) було вчинено кримінальне правопорушення; 2) відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування; 3) відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду; 4) відшукувані речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи.

Законом також передбачено вимоги до змісту ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, викладені в ст. 235 КПК України, відповідно якої ухвала повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених цим Кодексом, а також містити відомості про: 1) строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали; 2) прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук; 3) положення закону, на підставі якого постановляється ухвала; 4) житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які мають бути піддані обшуку; 5) особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться; 6) речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.

Таблиця розгляду Барським районним судом Вінницької області клопотань пов’язаних із заходами забезпечення кримінального провадження станом на 8.08.2013 року з моменту набрання чиннотсі Кримінального процесуального кодексуУкраїни.

ТАБЛИЦЯ

клопотання		надійшло	розглянуто				нерозглянуто
			усього	З них
			усього	задоволено	повернуто	відмовлено
виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід		2	2	2
накладення грошового стягнення		2	2	2
тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом		1	1	0		1
відсторонення від посади		0	0	0
тимчасовий доступ до речей і документів		59	44	44			15
тимчасове вилучення майна		0	0	0
арешт майна		10	10	10
затримання особи		0	0	0
запобіжні заходи		28	22	21		1	6
В тому числі	Особисте зобов’язання	20	14	14			6
	Особиста порука	0	0	0
	Тримання під вартою	8	8	7		1
	Домашній арешт	0	0	0
	застова	0	0	0
Усього		102	81	79		2	21

Однією з новацій нового КПК є суттєве розширення функції суду щодо контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів сторін кримінального провадження під час досудового розслідування, а також запровадження з цією метою інституту слідчого судді як процесуальної фігури, яка спеціально уповноважена на здійснення такого контролю шляхом вирішення питань, пов’язаних з обмеженням конституційних прав і свобод осіб, та розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування, прокурора. Такий контроль, зокрема, передбачає застосування слідчим суддею низки заходів забезпечення кримінального провадження та розгляд клопотань про надання дозволу на проведення слідчих дій.

Водночас переважна більшість клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, поданих сторонами кримінального провадження до слідчих суддів, стосується надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів, застосування запобіжних заходів.

Велика кількість поданих на розгляд слідчих суддів клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів суттєво переважає над кількістю поданих клопотань про застосування інших заходів забезпечення кримінального провадження, обумовлений тим, що речі та

документи мають доказове значення у кримінальному провадженні, а отже, отримання доступу до них є необхідним як з метою встановлення обставин у кримінальному провадженні та винних осіб у вчиненні кримінального правопорушення, так і для їх долучення до матеріалів кримінального провадження в якості доказів.

Нариклад справа №..... , слідчий Барського РВ УМВС України у Вінницькій області за погодженням з прокурором прокуратури Барського району Вінницької області, звернувся до суду з клопотанням про тимчасовий доступ до речей та документів, а саме до запису з камери зовнішнього відео-спостереження від 09.05.2013 року в магазині в м.Бар Вінницької області. Слідчий пояснив,що 9.05.2013 року біля 23 годин 40 хв. в м. Бар Вінницької області, невідома особа перебуваючи по вул. Соборній біля магазину, нанесла тілесні ушкодженя гр-ну В. В ході проведення досудового розслідування було встановлено, що магазині встановлена камера зовнішнього відео-спостереження, запис з якої може бути речовим доказом по кримінальному проваджені. Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи, що запис з камери зовнішнього відео-спостереження в магазині має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, а саме встановлення очевидців та всіх обставин нанесення гр.-нину В. тілесних ушкоджень, тому слідчий просить надати тимчасовий доступ до запису з камери зовнішнього відео-спостереження в магазині. Дослідивши вказане клопотання слідчий суддя вважає необхідним його задовольнити, так як отримання відповідних доказів надасть можливість встановити осбавини злочину.

Так як основному клопотання подані до суддів стосуються застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, розглянемо причині відмови у задоволенні таких клопотань.

Так наприклад справа №..... за клопотанням слідчого Барського РВ УМВС України у Вінницькій області, погоджене прокурором прокуратури Барського району, у кримінальному провадженні №..... про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно гр-на Р. Слідчий і прокурор у судовому засіданні клопотання підтримали і просять суд обрати відносно гр-на Р. запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки останній продовжує вчиняти злочини, неодноразово судимий, може чинити тиск на свідків, оскільки з показів гр-на С. вбачаються ознаки вчинення гр-ном Р. злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. Крім того, є підстави вважати, що гр-на Р. може переховуватись від органів досудового розслідування, що підтверджується довідкою про судимість, довідкою про перебування на обліку у лікаря-нарколога, а також систематичність вчинення злочинів свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів. Крім того, 08.01.2013 року Барським районним судом Вінницької області гр-н Р. був засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України. Вирок не набрав законної сили. До того ж, у провадженні СВ Вінницького РВ УМВС України у Вінницькій області знаходиться кримінальна справа №..... від 21.06.2010 року про обвинувачення останнього у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України. До того ж, гр-н Р. намагатиметься продовжувати злочинну діяльність, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування. Захисник підозрюваного проти застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечила, посилаючись на те, що гр-н Р. від слідства не переховувався раніше та не переховується на даний час, вину визнав, тому на свідків впливати не буде, має постійне місце проживання, судимість підозрюваного погашена, а тому вважає, що відсутні підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вислухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши наявні у матеріалах клопотання докази, слідчий суддя дійшов висновку, що дане клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав: У судовому засіданні не було доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що гр-н Р.:

- переховуватиметься від органів досудового розслідування;

- зможе знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки у кримінальному провадженні за ч.2 ст. 309 КК України працівниками міліції відповідні докази вилучені;

- зможе незаконно впливати на свідків, оскільки свою вину у злочині, передбаченому ч. 2 ст. 309 КК України, гр-н Р. визнав повністю, що підтверджується копіями матеріалів, долучених до клопотання та поясненнями, наданими під час розгляду клопотання;

- зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- вчинить інше кримінальне правопорушення, оскільки останній пройшов лікування від опійної залежності та у даний час проходить реабілітацію від наркозалежності при благодійному фонді “Свобода-1”, що триватиме 6 місяців, відвідує заклад тричі на тиждень, що дає підстави поставити під сумнів наявність і даного ризику.

Одночасно, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відповідно до ст. 178 КПК України суд враховує особу підозрюваного, вік та стан здоров’я підозрюваного, міцність соціальних зв’язків, репутацію:

- за період проживання у м. Бар Вінницької області гр-н Р. характеризується посередньо ;

- те, що останній має постійне місце проживання, мешкає разом з батьками, яким допомагає у веденні підсобного господарства, що є основним засобом до існування сім’ї, офіційно ніде не працює;

- перебуває на обліку у лікаря нарколога Барської ЦРЛ, що підтверджується довідкою КУ “Барська ЦРЛ” ;

- неодноразово судимий, однак, вирок від 08.01.2013 року відповідно до ст. 401 КПК України (1960 року), не набрав законної сили;

- у судовому засіданні підозрюваний повідомив, що хворіє невиліковними хворобами (ВІЛ, гепатит), однак не надав документів, що підтверджують дану інформацію. Під час досудового розслідування дана інформація також не перевірялася.

Також суд враховує, що підозрюваному інкриміновано вчинення злочину середньої тяжкості.

З огляду на вище викладені обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором не доведено, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Відтак, у задоволенні клопотання слід відмовити. Враховуючи наведени слідчий суддя відмовив в задоволені даного клопотання.

Однак у переважній більшості слідчі судді в цілому задовольняють клопотання вказаної категорії.

Наприклад, справа № .... клопотання Слідчого СВ Барського РВ УМВС, за погодженням з прокурором прокуратури Барського району, про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом щодо підозрюваного гр-на В. В судовому засіданні прокурор та слідчий Барського РВ УМВС підтримали заявлене клопотання, натомість гр-н В. заперечив проти його задоволення, так як вважає, що підстав для обмеження його у користуванні спеціальним правом не існує. Дослідивши підстави зазначеного клопотання слідчий суддя вважає необхідним відмовити в його задоволенні, так як крім посилення ініціатора клопотання про те, що гр-н В. може порушувати ПДР і відповідно вчинити інші злочини, будь яких доказів суду не було надано. Так гр-н В. вперше притягується до кримінальної відповідальності, даних про те що він систиматично порушує ПДР України також не має. Враховуєчи навдене слідчий суддя відмовив в задоволенні клопотання.

На практиці трапляються випадки коли заходи забезпечення кримінального провадження необхідно змінити, продовжити або скасувати.

В провадженні Барського районного суду Вінницької області знаходиться одна справа про продовження строку тримання під вартою, а саме:

Справа №..... клопотання слідчого Барського РВ УМВС України у Вінницькій області, погоджене з прокурором прокуратури Барського району про продовження строку тримання під вартою відносно гр-на Ш. Слідчий Барського РВ УМВС України у Віницькій області звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою щодо гр-на Ш, мотивуючи тим, що останній підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч.2,185ч.3,263ч.2,309 ч.2, 321 ч.1 КК України. У судовому засіданні прокурор клоотання підтримав та вважає, що подання підлягає задоволенню, оскільки гр-н Ш. вчинив злочин середньої тяжості та тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років, є підставою вважати, що перебуваючи на волі, гр-н Ш. буде продовжувати злочинну діяльність, намагатися ухилитися від слідства та суду або від виконання процесуальних рішень, або, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового росзлідування. Зазначив, що є усі підстави вважати, що ризик, що був заявлений під час обрання запобіжного заходу гр-ну Ш. у вигляді тримання під вартою, не зменшився, тому тримання під вартою гр-на Ш. під вартою є цілком виправданим. Крім того, прокурор зазначив, що досудове розслідування до завершення строку тримання під вартою гр-на Ш. неможливо, оскільки слідчому необхідно виконати вимоги ст. 290 КПК України- відкриття матеріалів кримінального провадження сторонам. Строк тримання гр-на Ш. під вартою закінчується. У зв’язку з великою кількістю потерпілих у кримінальному проваджені, ззнадобиться більше часу для повноцінного виконання вимог ст.290 КПК України. Підозрюваний гр-н Ш. у судовому засіданні пояснив, що він визнає вину у вчиненні злочинів, що йому інкримінують. Не заперечив щодо задоволення клопотання. З огляду на викладене , суд прийшов до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити, продовжити строк тримання гр-на Ш. до трьох місяців з метою виконання слідчим вимог ст. 290 КПК України.

Що стосується знін та скасування заходів забезпечення кримінального провадження Барським районним судом Вінницької області не розглядалися.

В ст. 309 КПК наведений вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку.

Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку.

В проваджені Барського районного суду перебуває справа №...., клопотання старшого слідчого СВ Барського РВ УМВС України у Вінницькій області, погоджене прокурором прокуратури Барського району, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо гр-на С., яка оскаржувалася в апеляційному порядку. Ухвалою суду від 28.02.2013 року клопотання задоволено. Застосовано відносно гр-на С.запобіжний захід у виді тримання під вартою. На данну ухвалу Барського районного суду, була подана апеляційна скарга захисникапідозрюканого гр-на С., адвокатом, який вважає ухвалу Барського районного суду незаконною, необгрунтованою, та такою, що підгягає скасуванню. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 13 березня 2013 року апеляційну скаргу адвоката, в інтересх підозрюваного С. залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Барського районного суду Вінницької області від 28 лютого 2013 року., якою обрано відносно Слюсаря В.О. запобіжний захід у вигляді тримання під вартою- залишено без змін.

Крім того, особливо звертаю увагу на положення п. 10 ч. 1 ст. 309 КПК, за змістом якого в апеляційному порядку під час досудового розслідування може бути оскаржена ухвала слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, лише у разі, якщо такою ухвалою надано дозвіл на вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа – підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність.

В інших випадках ухвала слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

На мою думку існують наступні проблемні та неврегульовані КПК питання, що виникали при розгляді клопотань насамперед про надання тимчасового доступу до речей та документів:

- відповідно до вимог ст. 163 КПК клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів розглядається в судовому засіданні. Проте, під час застосування даної норми є незрозумілим строк, протягом якого клопотання повинно бути розглянуто слідчим суддею;

- чинним КПК не врегульовано, яким чином сторона яка звернулася із клопотанням про тимчасовий доступ до речей та документів повинна доводити наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів;

- КПК не врегульовано питання переліку документів, що додаються до клопотання про надання тимчасового доступу до речей та документів;

- які процесуальні дії повинен вчинити слідчий суддя, якщо слідчий органу досудового розслідування, який звернувся з клопотання про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю не з’явився за викликом суду для розгляду зазначеного клопотання ( відмовити у розгляді чи відмовити у задоволенні клопотання по суті).

Шляхами вирішення проблемних питань по вищезазначених питаннях можуть бути:

1) Щодо строку розгляду клопотань в порядку ст. 163 КПК України.

Ст. 163 КПК не врегульовано строк розгляду клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів. В такому випадку слід керуватися загальними нормами КПК щодо процесульних строків, а також дотримуватися принципу розумності цього строку.

Оскільки існує два порядки розгляду слідчим суддею, судом клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів встановлювати процесуальні строки їх розгляду, доцільно, виходячи з наступного.

Так, перший порядок в полягає в тому, що після отримання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя здійснює судовий виклик особи, у володінні якої знаходяться речі та документи. У такому випадку доцільно призначити клопотання до розгляду у строк, необхідний для отримання такою особою повістки про судовий виклик.

Другий порядок застосовується, якщо стороною, яка звернулася з клопотанням, доведено наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів. У такому випадку клопотання розглядається слідчим суддею без виклику особи, у володінні якої вони знаходяться. Враховуючи реальну загрозу зміни або знищення речей і документів, у такому випадку подання має бути розглянуто невідкладно.

2) щодо відсутності чіткої правової регламентації в чинному КПК порядку доведення наявності достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, підстави, на які посилається слідчий або інший учасник кримінального провадження у клопотанні повинні бути досліджені та оцінені за внутрішнім переконанням судді, у кожному конкретному випадку виходячи з належності, достатності та допустимості доказів, зібраних органом досудового розслідування на підтвердження вказаних обставин. Якщо слідчий суддя прийде до висновку, що таких підстав недостатньо, у клопотанні слід відмовити.

При цьому для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя зобов’язаний урахувати можливість без застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

3) щодо процесуальних дій, які повинен вчинити слідчий суддя, якщо слідчий органу досудового розслідування, який звернувся з клопотанням про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів, або інший учасник кримінального провадження, який подав відповідне клопотання не з’явився за викликом суду для розгляду зазначеного клопотання слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 163 КПК участь особи, яка подала клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів при розгляді даного клопотання є обов’язковою, при цьому вказаною нормою закону не регламентовано процесуальні дії слідчого судді у разі неприбуття за судовим викликом особи, яка подала клопотання.

Оскільки відповідно до ч. 4 ст. 163 КПК явка слідчого або іншої сторони кримінального провадження, яка подала клопотання в судове засідання є обов’язковою, в разі його неявки без поважних причин доцільно відкласти розгляд клопотання та довести про неналежну процесуальну поведінку слідчого до відома начальника органу внутрішніх справ, прокурора.

Якщо клопотання заявлено іншим учасником кримінального провадження і він не з’являється в судове засідання без поважних причин, незважаючи на судові виклики, виходячи зі змісту ст. 163 КПК, яка передбачає лише два наслідки розгляду клопотань вказаної категорії, слід відмовити у задоволенні клопотання, оскільки якщо заявник без поважних причин не з’являється в суд для його розгляду, відповідно можна зробити висновок, що він не підтримує вказане клопотання.

При розгляді клопотань слідчих про тимчасовий доступ до речей і документів слід ретельно вивчати всі надані слідчими матеріали і у кожному конкретному випадку встановлювати наявність або відсутність всіх умов, на які посилається слідчий як на підставу надання такого дозволу, а також перевіряти відповідність змісту клопотання вимогам ч. 2 ст. 106 КПК.

Наступними хочу розглянути проблемні, спірні та неврегульовані КПК питання, що виникали при розгляді клопотань слідчих про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

- якщо органи досудового розслідування звернулися до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з порушенням строку затримання підозрюваного, чи є це підставою відмови у розгляді даного клопотання чи відмови у задоволенні зазначеного клопотання;

- які дії повинен вчинити слідчий суддя, якщо у судовому засіданні при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний заявив клопотання про залучення безоплатного захисника, участь якого не може бути забезпечена судом негайно під час розгляду даного клопотання, а строк затримання особи закінчується і захисник не зможе вчасно прибути в судове засідання.

ВИСНОВОК:

Тенденції розвитку кримінально-процесуального законодавства свідчать про посилення гарантій прав осіб, які приймають участь в кримінальному процесі, та значне розширення повноважень суду на стадії досудового розслідування в кримінальному провадженні, зокрема через інститут слідчого судді.

КПК України, що вступив в законну силу 20 листопада 2012 року покладає на слідчого суддю значний об’єм функцій та обов’язків, одночасно пред’являючи до слідчого судді підвищені вимоги щодо оперативності розгляду ним відведених до його компетенції питань, вимагає підвищеної уваги, проникливості і далекоглядності у своїх рішеннях, встановлюючи необхідність у багатьох ситуаціях ухвалювати рішення негайно, й при цьому вирішувати найбільш значущі для особи питання – питання обмеження її прав і свобод.

В.О. ГОЛОВИ БАРЬСКОГО

РАЙОННОГО СУДУ В.В. ЄРМІЧОВА

вик. Сплавський В.В. т. 2-41-74

Узагальнення судової практики з розгляду клопотань кожного виду заходу забезпечення кримінального провадження окремо з моменту набрання чинності КПК України